Коли єдина нирка відмовила, Олександру не лише вдалося безкоштовно отримати донорський орган за кордоном, а й зупинити прогресування цирозу печінки -гепатитом C чоловік заразився під час одного зі сеансів гемодіалізу…
«Завжди дуже любив м'ясо – довелося полюбити вівсяну кашу» , - всміхається 43-річний киянин.
До хвороби УЗД чоловік ніколи не робив, адже нічого його не турбувало. Аж поки одного разу не зауважив, що у нього сильно набрякли ноги та обличчя, а кількість сечі – різко зменшилася. Тоді й забив на сполох.
«Лікар запитав мене: «Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?» «Дуже смішно», - відповів я, хоча насправді мені було не до сміху»
Чоловік здав аналіз на креатинін – той показав перевищення показника норми майже у 15 разів! Від лікаря, який проводив УЗД нирок, Олександр сподівався почути попередній діагноз. Натомість почув запитання, на яке не знав як відповісти: «Лікар запитав мене: «Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?» «Дуже смішно» – відповів розгублений пацієнт, хоча насправді йому було не до сміху. Єдина нирка катастрофічно зменшилася у розмірі і вже не справлялася із навантаженням. Лікарі сформували чоловіку судинний доступ (т. зв. фістулу) - зшили артерію та вену - і через тиждень відправили хворого на гемодіаліз. Як правило, фістулі дають місяць, аби вона «дозріла». Але так довго чекати Олександр не міг – без процедури очистки крові поза організмом помер би.
За фахом Олександр – агроном. Розповідає: впродовж 15 років практично щодня контактував з пестицидами. Тож якби не це, хто-зна, можливо, ниркова недостатність розвинулася б у нього набагато пізніше…
«Другого січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник»
Сеанси замісної ниркової терапії чоловік проходив тричі на тиждень по чотири години чотири роки поспіль. Зізнається: йому насправді пощастило. Всі його «друзі по нещастю», які проходили гемодіаліз разом із ним, уже відправилися на той світ. У них, як і в Олександра, розвинулася індивідуальна непереносимість «штучної нирки». «Щоразу коли мене підключали до апарату, боявся, що цей день може стати останнім у моєму житті», - зізнається "Еспресо.Захід" чоловік.
Нову нирку Олександр отримав два роки тому… «під ялинку». «Другого січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник. Обдзвонив друзів – всі напідпитку, святкують. Летіти літаком – не варіант. Літак летить до Мінська, а від Мінська до Бреста, де мене мали прооперувати – така ж відстань, як від Києва до Бреста. Знайшов друга, який погодився відвезти мене з дружиною на авто. О 3.00 мені провели HLA-типування (оцінку сумісності донора і реципієнта. – Авт.) - орган підходив за усіма параметрами. О 6.00 я вже прокинувся з пересадженою ниркою, яка відразу ж почала виділяти сечу, хоча до цього я взагалі не мочився», - розповідає киянин.
«Без належного лікування гепатиту лікарі давали мені пів року. Потрібно було негайно діяти»
Прооперували Олександра в Білорусі за державний кошт. На черзі, каже, стояв рік. Здавалося б, найгірше вже позаду. Але у чоловіка почав прогресувати гепатит С, яким він заразився під час одного зі сеансів гемодіалізу.
До пересадки хвороба мала латентну форму. Після трансплантації нирки вірус раптово «прокинувся» і почав буквально «роз'їдати» печінку. Рівні АЛТ і АСТ (маркери ушкодження печінки) перевищували норму у 5-6 разів! Еластографія («віртуальна пальпація» печінки) показала початкову стадію фіброзу – здорова тканина органу почала заміщуватися «рубцем». Без належного лікування лікарі давали йому півроку. Потрібно було негайно діяти.
Програма лікування вірусного гепатиту С з використанням нових противірусних препаратів прямої дії, які виявляють ефективність у 90-95% випадків, діє в Україні з 2015 року. До цього такі пацієнти мусили застосовувати пегільовані інтерферони – препарати, які володіють рядом серйозних побічних ефектів, ефективність яких - менше 50% які і протипоказані пацієнтам після трансплантацій. «Я ж навіть нурофену не можу випити – нирка відразу відмовить», - каже Олександр.
Терапія сучасними противірусними препаратами тривала три місяці. Перед цим чоловік мусив здати ряд аналізів, які обійшлися йому у 5 тисяч гривень. Через два місяці вірус уже не ідентифікувався у його крові. Через три здав аналіз повторно: все гаразд – хворобу вдалося подолати!
На цьому фото Олександр – з новою ниркою та після того, як йому вдалося подолати гепатит С. Чоловік схуднув майже на 12 кг. «Намагаюся багато ходити пішки і стежу за харчуванням», - розповідає.
Фіброз печінки залишився, але вже не прогресує. Олександр тепер мусить до кінця життя дотримуватися дієти. Взагалі не їсть смаженого. М'ясо – рідко і тільки дієтичне: індичку, курятину, кролика.
«За той час, що я хворів, багато друзів "відсіялося". ¾ номерів видалив із телефону»
Киянин продовжує працювати за фахом, але з пестицидами вже не контактує. Заробляє на життя тим, що надає консультаційні послуги. Запитую, хто його підтримував увесь цей час. «Мама і кохана дружина Ірина. За той час, що я хворів, багато друзів «відсіялося»». Три чверті номерів видалив із телефону… Відколи я захворів, мама не припиняла плакати. Забороняв їй приходити у лікарню, попросив медсестер, щоб не впускали, але це ж мама. Дружина казала: «Мусиш боротися, бо як тебе не стане, я за тобою у могилу ляжу». Підводила мене з ліжка. Буквально наказувала: «Вставай, у нас є багато роботи!»
Олександр Вец з коханою дружиною Іриною. «Мене врятувала її любов!» – зізнається чоловік.
