“Завжди дуже любив м’ясо – довелося полюбити вівсяну кашу”, – всміхається 43-річний киянин.
До хвороби УЗД чоловік ніколи не робив, адже нічого його не турбувало. Аж поки одного разу не зауважив, що у нього сильно набрякли ноги та обличчя, а кількість сечі – різко зменшилася. Тоді й забив на сполох.
“Лікар запитав мене: “Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?” “Дуже смішно”, – відповів я, хоча насправді мені було не до сміху”
Чоловік здав аналіз на креатинін – той показав перевищення показника норми майже у 15 разів! Від лікаря, який проводив УЗД нирок, Олександр сподівався почути попередній діагноз. Натомість почув запитання, на яке не знав як відповісти: “Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?” “Дуже смішно!” – відповів розгублений пацієнт, хоча насправді йому було не до сміху. Єдина нирка катастрофічно зменшилася у розмірі і вже не справлялася із навантаженням. Лікарі сформували чоловіку судинний доступ (т. зв. фістулу) – зшили артерію та вену – і через тиждень відправили хворого на гемодіаліз. Як правило, фістулі дають місяць, аби вона “дозріла”. Але так довго чекати Олександр не міг – без процедури очистки крові поза організмом помер би.
За фахом Олександр – агроном. Розповідає: впродовж 15 років практично щодня контактував з пестицидами. Тож якби не це, хто-зна, можливо, ниркова недостатність розвинулася б у нього набагато пізніше…
“2 січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник”
Олександр переміг Гепатит С
Сеанси замісної ниркової терапії чоловік проходив тричі на тиждень по чотири години чотири роки поспіль. Зізнається: йому насправді пощастило. Всі його “друзі по нещастю”, які проходили гемодіаліз разом із ним, уже відправилися на той світ. У них, як і в Олександра, розвинулася індивідуальна непереносимість “штучної нирки”. “Щоразу коли мене підключали до апарату, боявся, що цей день може стати останнім у моєму житті”, – зізнається “Еспресо.Захід” чоловік.
Нову нирку Олександр отримав два роки тому… “під ялинку”. “2 січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник. Обдзвонив друзів – всі напідпитку, святкують. Летіти літаком – не варіант. Літак летить до Мінська, а від Мінська до Бреста, де мене мали прооперувати – така ж відстань, як від Києва до Бреста. Знайшов друга, який погодився відвезти мене з дружиною на авто. О 3.00 мені провели HLA-типування (оцінку сумісності донора і реципієнта. – Авт.) – орган підходив за усіма параметрами. О 6.00 я вже прокинувся з пересадженою ниркою, яка відразу ж почала виділяти сечу, хоча до цього я взагалі не мочився”, – розповідає киянин.
“Без належного лікування гепатиту лікарі давали мені пів року. Потрібно було негайно діяти”
Олександр Вец з коханою дружиною Іриною. “Мене врятувала її любов!” – зізнається чоловік.