Щороку в перший день зими весь світ згадує про Вірус імунодефіциту людини.

ЗМІ говорять про те, що люди з вірусом мають такі ж права й обов’язки, як і решта. Але поза ефірами людей з ВІЛ часто не беруть на роботу, їм не тиснуть руку, не пускають в приміщення та не запрошують на зустрічі.

Передаючи людині з ВІЛ ручку для підпису документів, деякі лікарі й лікарки можуть загортати її у серветку, а в наших поліклініках для людей, які приходять за терапією, роблять окремі двері.

Насправді ж ВІЛ сьогодні – не вирок. Якщо виявити його на ранній стадії та відповідально приймати антиретровірусну терапію (АРТ) під наглядом лікаря чи лікарки, вміст вірусу в крові стає настільки низьким, що навіть може зовсім не передаватися іншій людині.

А головне – стан не переростає у СНІД (Синдром набутого імунодефіциту). Тому люди з ВІЛ сьогодні можуть жити повноцінним і безпечним життям, і за бажання мати здорових дітей.

Команда проєкту “Твій сімейний лікар” пропонує припинити ділити людей за позитивним чи негативним ВІЛ-статусом. Єдиний справді важливий поділ – на тих, хто знає свій статус, і тих, хто досі не знає. Адже побороти епідемію ВІЛ заважає зовсім не брак захисту чи ліків, а суспільна зневага, осуд, страх, відраза та стереотипи, через які багато хто даремно ігнорує тестування.

Всі учасники цього фотопроєкту знають свій ВІЛ-статус. Серед них є і ВІЛ-позитивні, і ВІЛ-негативні люди.

Ви можете (і, мабуть, будете) вгадувати хто є хто. Але ми не дамо відповіді. Бо це не важливо. Головне, що всі вони – яскраві й вільні люди, які точно знають свій статус.

Епідемія ВІЛ не вщухає, а це означає, що нам всім варто завжди бути обережними одне з одним: користуватися презервативами, щороку тестуватися на ВІЛ, не наражати оточуючих на небезпеку, підтримувати інших та приймати їх незалежно від діагнозу.

Олексій

режисер, креативний директор

  • Я довго працював у рекламі, в якийсь момент почав думати: а що розповідатиму дітям? Як запускав на український ринок дезодорант AХЕ? Тепер “дрейфую” в режисуру, нещодавно зняв свій перший короткометражний фільм.
  • У 2014 став волонтером фонду “Повернись живим”. Роблю це й досі, бо фонд дійсно допомагає людям повертатися живими з війни.
  • Один із моїх улюблених режисерів – Тодд Солондз. Він фільмує нещадні комедії на гостросоціальні теми. Без зітхань і бровок будиночком. Це важливо, бо поки ми говоримо про складні речі звичною ввічливою мовою, ми робимо їх непомітними.
  • Навіть протягом 90-х років преса називала ВІЛ “раком геїв”. Це жахливе середньовічне формулювання, що спровокувало безліч упереджень та ірраціональних страхів.
  • Я багато чого боюся. Особливо сильно я боюсь висоти.

Юрій

священник, керівник громадської організації

  • Я християнин, священник, чоловік своєї жінки, батько дочки, турботливий син та керівник громадської організації. Одна частина мене товаришує з математикою, а інша – творча, грає на гітарі, пише пісні.
  • Захоплююсь гуртом Depeche Mode ще з 1987-го. Нині часто переслуховую пісню Дейва Гаана “Last Time” – вона про те, що ми живемо в останній час. Про це і Біблія говорить, описуючи такі ознаки останнього часу, як хвороби, розпуста, війни, голод. Все це я сьогодні споглядаю.
  • Не кажу, що не треба нічого планувати. Але варто розуміти, що життя може перерватися завтра, через місяць або рік, і цінувати кожну секунду та людей навколо.
  • Вперше про Бога я почув від моєї бабусі Яніни. Коли мене прийняли в жовтенята і дали значок, я прибіг до неї “похвастаться”. А вона у відповідь: “От комуняки безбожники, і до дітей добралися”. Я запитав: “А що таке безбожники?” “Це люди, які живуть без Бога”. “А хто такий Бог?”. Бабуся стала називати характеристики: вірний, вічний, творець всього. Я кажу: “І де ж він?” А вона: “У свій час побачиш”. І я побачив, тільки десять років тому.
  • Діагноз – це не людина, а лише діагноз. Він може бути в кожного.
  • Епідемії гепатиту, ВІЛу, туберкульозу не обмежуються маргінальними групами. Вірусу байдуже, чи ти їдеш на майбаху, чи в трамваї.

Перемішані цитати Олексія та Юрія:

⚫️ “Я знаю свій ВІЛ-статус з 2006 року. Він позитивний”.

⚫️ “Я неодноразово тестувався на ВІЛ. Зазвичай просто разом з іншими регулярними аналізами. Як каже художник Іван Семесюк, “всяке може буть”.

⚫️ “Раніше було значно важче протестуватися на ВІЛ, тим паче отримати лікування. Я бачив, як люди помирали, просто перестаючи боротися. Мені ж хотілося жити. Тому я боровся”. 

⚫️ “Чи боюся я, що знайомі побачать цей проєкт і подумають, що у я живу з ВІЛ? Зовсім не боюся. А що тут страшного?”

 

 

Оригінал статті: https://life.pravda.com.ua/health/2021/12/1/246671/